«Щоб сказав підручник, якби вмів говорити»
Бібліотекар: Сьогодні іменинники
– наші добрі друзі книги. Весняне свято дитячої книги почали відзначати ще в
роки війни, бо навіть у той важкий час дітям потрібне було гарне свято. Відтоді
книжчині іменини відзначаються щороку в усіх містах і селах нашої країни під
час весняних канікул.
Ведуча: «Хто багато читає, той багато знає» - так кажуть у
народі. І це правда. Книжка вчить, як на світі жити, книжка відповідає на
безліч запитань і сама вміє запитувати.
Ведуча: Всюди поруч з нами
книжка. Вона - наш друг і порадник. І навіть уявити важко, що давно – давно на
землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Сторінками найперших книг
були камені, стіни печер, вояцькі щити. Писали на всьому. Бо ж не було тоді ані
паперу, ані пер чи олівців. З часом люди додумалися писати на глині, яку потім
сушили й випалювали на вогні. Та хіба на глиняних сторінках – цеглинках багато
напишеш? До того ж ці книжки були важкі та незручні?
Згодом
з’явилися книжки на папері з пергаменту – тонкої козячої та телячої шкіри, ще
пізніше – книжки – сувої з папірусу – болотяної рослини, що росла на берегах
Нілу в Давньому Єгипті.
Минуло ще
багато часу, поки з’явилися друковані книжки такі, до яких ми з вами звикли.
Учень: «Тиждень книжки!»-
зазвучало
Серед міста,
як сигнал.
За годину
місто стало
Як один
читальний зал.
Всі читають
урочисто –
І безвусі, й
вусачі.
Скільки
мешканців у місці,
Стільки в
місці й читачів.
Учень: У тролейбусах читають,
Щось
мугикають під ніс.
Сторінки
перегортають
Під
ритмічний стук коліс.
Лиш з малими
читачами
В хаті
клопіт вечорами:
Від книжок
хоч треба спати,
Їх ніяк не
відірвати.
Учень: В кожнім домі, в
кожній хаті –
У містах і
на селі,-
Хто навчився
вже читати,
Має книжку
на столі.
Учень: Дружба з книгою –
це свято,
Не було б
його у нас,
Ми не знали
б так багато
Про новий і
давній час.
Все ми в
книзі знайдемо.
Кращої не
знаємо,
Доброї і
вірної Подруги малят!
Учень: Книгу зрозумілу,
Чесну,
добру, сміливу
І дівчатка й
хлопчики –
Хочуть всі
читати!
І найменшенька
дитина,
Що не вміє
ще читати,
Ледь
колисочку покине –
Просить
книжку показати.
Учень: В день народження
до друга
Доведеться
тобі йти,
То казок
чудову книгу
Принеси в
дарунок ти!
Учень: Книги дружать з
дітворою,
Полюби їх у
житті –
І улюблені
герої
Будуть
друзями в путі.
Сторінки
книжок завітних
Всіх нас
доброму навчать –
Працювати, і
учитись ,
І вітчизну
шанувати!
(входить Королева - книг)
Королева – книг: Бачить – не бачу.
Чути – не
чую.
Мовчки
говорю
Дуже мудрую
Іноді схочу
–
Правди навчаю
Іноді
схитрую –
Всіх звеселю
Люба розмова
Будемо діти
Зі мною
довіку
Жити
дружити.
Хто ж я
такая
В світі
щаслива,
Мудра,
правдива
І
жартівлива.
Діти: Королева – книг!
Королева – книг: Так діти. Я – Королева – книг. Про мене складено дуже багато прислів’їв та
приказок.
Ведуча: Навчання сонце, а книга – віконце.
Ведуча: Книгу читай, розуму набирай.
Ведуча: Кому книга – розвага, а кому навчання.
Ведуча: З книгою подружишся, розуму наберешся.
Ведуча: Книги читати – усе знати.
Ведуча: Книга – міст у світ знань.
Ведуча: Дім без книга – день без сонця.
Ведуча: Книга добру навчить, від дурного відверне.
Королева – книг: А ви, діти, знаєте про мене прислів’я та приказки? Але з книгою треба дуже
охайно поводитись, щоб не як у цього хлопчика.
Учень: У Скворцова Гриші
Книги –
найбрудніші,
Всі вони патлаті,
Порвані,
горбаті.
Ну, немає в
них лиця.
Без початку,
без кінця
Палітурки,
як ганчірки
Ті книжки
ридають гірко.
Учень: Бився Гришка з
хлопчаками,
Він
розмахував книжками,
Дав Мишку по
голові –
Замість
книжки стало дві.
Учень: В географії Петрова
Намальована
Корова
І написано:
«Сія географія моя».
Хто цю
книжку візьме стиха
Той зазнає
горя й лиха.
Королева – книг: І ось який випадок з ним трапився.
(Хлопчик читає книгу, кидає її у куток та засинає)
1 книжка: Ой, ой, як боляче!
У мене вся палітурка облетіла! От цей Гриша!
2книжка: А з мене він листочки повиривав, бутерброди
загортав!
3книжка: А на мене наступив брудним черевиком, он
бачите, слід так і залишився.
4 книжка: А на мене склянку
з варенням перевернув, всі сторінки злипаються.
1 книжка: А мене всю пом’яв.
2 книжка: Як погано нам
живеться! Що ж будемо робити?
3 книжка: Я придумала!
Давайте ми йому повідриваємо ніс, вуха, повидираємо волоссі, вимажемо обличчя
варенням, та втечемо у бібліотеку.
Всі: Давайте!
(Підходять до хлопчика і
щипають його)
Хлопчик: Ой! Мамо! Мамо!
Рятуй!
Мама: Що трапилось,
синку?
Хлопчик: Книжки тікають!
Держи їх!
Мама: Та ні, ось вони
валяються у кутку.
(Хлопчик збираючи книжки)
Хлопчик: Книжечки мої, пробачте
мене. Тебе я підклею. З тебе витру ці брудні плями. Я буду з вами дуже добре
поводитись, тільки не тікайте від мене.
Королева – книг: А цим бідолашним книжкам ми допоможемо. Ми відправимо їх до книжкової
лікарні.
Учень: Бідні книги, на
шматки
Вас порвали
хлопчаки!
Ми пошлемо
вас до лікарні –
Лікарі там
дуже гарні
Там вас,
бідних, пожаліють,
І почистять,
і зашиють,
І підклеять
вас на славу,
І одягнуть у
оправу.
Королева – книг: Діти, а ви знаєте, як треба поводитись з книжками?
(Діти відповідають)
Королева – книг: Так, молодці. Книжки не можна рвати, малювати, брати брудними руками,
загинати сторінки, закладати ручками або олівцями, битися ними, кидати їх.
Ведуча: А ще є правила користування книгами.
·
Не потрібно читати лежачи.
·
Не можна читати, коли погане
освітлення.
·
Промені світла повинні
падати на книгу зліва або зверху.
·
Книгу тримати не ближче як
30см від очей.
·
Кожну
годину потрібно давати очам відпочинок на 10хв.
Бібліотекар: У нас в
бібліотеці проходить акція «Подаруй книгу бібліотеці». Якщо у вас в дома є
книжки, які ви вже прочитали, то, з дозволу тата чи мами, подаруй їх у
бібліотеку для того, щоб їх змогли прочитати інші діти.
Учень: Не викинь книгу на
смітник!
Її віддай в
бібліотеку,
Бо книга –
скарб, у ній для тебе
Думок і
висловів квітник.
У ній поета
віршів море,
Кохання,
радість, смуток, біль…
А ще не
віддані простори
Письменник
відкриває в ній.
Тож дурно
книгу не змарнуй –
Бібліотеці
подаруй!
Бібліотекар: На цьому
наше свято закінчено.
Немає коментарів:
Дописати коментар