сіх Вас на
нашому святі.
2-й ведучий: З давніх-давен наша Україна славиться величними
традиційними святами та обрядами. Одним із свят, яке завжди відзначали наші
діди та прадіди, було велике зимове свято, особливо важливе для молоді —
день Андрія.
1-й ведучий: Тому і ми вирішили не порушувати традицій нашого
народу, а теж ненадовго повернутися в минуле і відсвяткувати це свято
молодіжними конкурсними веселими вечорницями.
2-й
ведучий:
Українські вечорниці
Починаємо в цей час!
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас!
Хай дзвінке вкраїнське слово
Пружно рветься в небеса!
Наша пісня пречудова
Хай ніколи не згаса!
Обійдіть весь світ безмежний,
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб пісенний,
Як
у нас на Україні!
1-й ведучий: Сьогодні, 13 грудня
відзначається свято апостола Андрія. З давніх-давен наш український народ
організовував у цей день вечорниці. Колись вечорниці були дуже поширені. На
них молодь ближче знайомилася, окремі риси пізнавали і там собі пару вибирали.
Було так заведено, що кожне село і, навіть вулиця мала „свою" хату для
вечорниць. Молодь платила господині борошном, печеним хлібом, полотном...
2-й ведучий: Андріївські вечорниці - це
веселе і колоритне дійство, жарти і сміх, який охоплює не тільки молодь, а й
усіх. Збитки - жарти, пустощі, здебільшого хлопців, які дозволялись тільки в
Андріївську ніч. Свято Андрія, дівчата дуже чекали, бо про свою долю в Святого
Андрія запитати мали. Сходилися до однієї хати хлопці та дівчата ввечері 12-го
грудня, щоб свято Святого Андрія привітати. Жартували, різні історії оповідали
та в різні ігри грали, а в ніч з 12-го на 13-е грудня ворожили...
1-й ведучий: Ну що дівчата, будемо ворожити?
Пропоную дівчатам про свою долю дізнатись. Колись, щоб знати, котра з Вас
швидше заміж вийде, складали чоботи до порога. Чий перший на поріг
стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і перевірте.
Роззувайтеся! (Дівчата роззуваються).
2-й ведучий: Цікаво ще знати, як буде зватися
чоловік. Виходить дівчина на вулицю і питається першого зустрічного чоловіка:
—
Дядьку, як вас звати?
Наші люди
цьому не дивуються, бо ж кожний знає, в чому річ. Почувши питання, прохожий дає
відповідь. Наприклад: «Михайлом!». Це значить, що майбутній чоловік теж
буде зватися Михайлом.
1-й
ведучий: А мені
бабуся казали, що колись ворожили на речах. Дівчина,якій ворожили, виходила за
двері. Тоді дівчата брали тарілки і ставила під неї речі: хустку, склянку,
ключ, квітку, ляльку, перстень. Котра витягувала хустку — буде щаслива, коли
склянку — чоловік буде п’яниця, квітку — ще дівуватиме, ляльку
- то зраду від коханої людини матиме, ключ - бути тобі господинею, перстень -
скоро весілля). Давайте дівчата перевіримо, кому яка доля судилася.
(Проводиться ворожіння).
2-й ведучий: Давайте далі ворожити. Я знаю ще
один спосіб ворожіння — на тинові. Підходиш до тину з
зав’язаними очима і тричі промовляєш: «вдівець», «молодець», перебираючи
прутики. На останньому, за який взялася рукою, в’яжеш свою стрічку, а тоді
дивись — який тобі прутик попався — стрункий, кривий, чи
може, сучкуватий. (Дівчата підходять до тину, перебираючи по черзі прутики.
Кожна в’яже свою стрічку.
1-й ведучий: Дівчата, а ви пили сьогодні
воду? Якщо ні, то неодмінно уві сні суджений дасть напитися.
2-й ведучий: Дуже багато різних ворожінь на Україні побутувало,
що ніхто не перелічить - не порахує. Свято Андрія пов'язане з дуже багатьма
обрядами та ритуалами, ми тільки маленьку часточку знаємо.
1-й ведучий: Хлопці, щоб ви не сумували на
наших вечорницях, ми для вас різні ігри придумали. Давайте пограємо у гру «У мішках»! Для цього
створимо дві команди по три учасники. Агов, хлопці, хто і спритніший? Котрий
гурт переможе, то отримає в'язанку бубликів,
2-й ведучий: Ще одна гра для хлопців «Панас, хапай нас!»
(Хлопцю зав’язують очі і він «шукає» свою долю)
1-й ведучий: наступний конкурс теж для
хлопців. Як ви вважаєте, що є гордістю для козака. Звичайно ж шаровари, і чим
ширші, тим краще. І чи знаєте ви скільки всього може козак у шаровари заховати?
А от ми зараз перевіримо. Конкурс «Веселі шаровари». (Дівчата
тримають шаровари, а хлопці повинні якнайбільше закинути повітряних кульок).
2-й ведучий: На Андрія жінки не пекли хліба,
не шили, не пряли. Тільки дівчата вранці випікали обрядовий корж з діркою в
середині — калиту.. Тісто місили всі по черзі. Калита випікалась
солодкою, з медом, і запікали її у печі так, щоб вгризти було трудно — на
сухар.
Ой
Калита, Калита,
Із чого ж
ти вилита?
Ой я з
жита сповита,
Ой я
сонцем налита
Для
красного цвіту
По білому
світу…
(Починається головне дійство свята
— кусання калити. Ведучі виносять калиту, прив’язують червоною стрічкою до
палиці. Таким чином калиту тримають
на висоті людського зросту. Виконуючи всю цю дію, дівчата та хлопці проказують
певні слова. Стрибаючи на коцюбі від порога забігає 1 хлопець (Пан
Коцюбинський), біля калити стоїть 2
хлопець (Пан Калитинський).
Пан Коцюбинський: Добрий вечір, пане Калитинський!
Пан Калитинський: Доброго здоров’я, пане
Коцюбинський! Якими вітрами сюди потрапив?
Пан
Коцюбинський: Та
їхав я лісами, полями до дівчат з гарними бровами. Та ось кінь захрапав. Бачу,
горить вогник у вікнах, ось сюди і завітав.
Пан Калитинський: Ну й кінь у тебе
гонористий, та ще й фицає. Та чого ж ти сюди приїхав?
Пан Коцюбинський: Калиту кусати!
Пан Калитинський: А я буду по писку писати!
Пан Коцюбинський: А я вкушу!
Пан Калитинський: А я вмажу!
Пан Коцюбинський: А я сміятися, щоб не трапилось, не буду!
Пан Калитинський: Спробуй! Засмієшся — весь писок сажею вимащу!
(Завдання Калитинського розсмішити Коцюбинського. Якщо розсмішить, той кусати калиту не буде. Його вимажуть сажею.
Якщо ні, то має право калиту кусати. По черзі до калити під’їжджають усі
парубки. Чути стук у двері, заходить Циганка).
2-й ведучий: Заходь,
заходь, сусідонько, до нас на гостину.
Циганка: Дякую, що запрошуєте, а
не гоните.
1-й ведучий: Та що ви? Сідайте-но біля нас та
про нашу долю нам розкажіть. Ви ж вмієте ворожити?
Циганка:
Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь
може сумно стане, а у вас тепер так весело і затишно. Тож давайте я вам краще
загадки загадаю. А ви спробуєте відгадати. Ось послухайте.
1.
Що в світі найсильніше? (Вода).
2.
Що в світі найскоріше? (Світло).
3.
Скільки в небі зірочок? (Як у морі
піску).
4.
Скільки в морі піску? (Як трави на
землі).
5.
Скільки ж трави на землі? (Як проміння в
сонця).
6.
Скільки ж проміння в сонця? (Як думок у
людини).
7.
Рукавом махнув — дерево зігнув. (Вітер)
8.
Бажаний гість замість цукерок дрова їсть. (Вогонь).
9.
Він скрізь: у полі, в саду, а в дім не попаде, і я тоді лиш з дому йду,
коли
вже він не йде. (Дощ).
Циганка:
Не злічити того всього, що є на думці у людини,
потішили ви мене . А чи ж знаєте ви яких пісень?
2-й ведучий: Знаємо. А давайте проведемо
конкурс на знання українських народних пісень. Поділимось на дві команди.
Завдання буде — проспівати по 10 уривків з українських пісень.
1-й ведучий: От і добігає кінця наше
сьогоднішнє свято. Ми щиро вдячні вам, що прийшли до нас. І на закінчення
хочемо пригостити вас варениками. Які ж вечорниці без вареників.
(Пригощаємо усіх присутніх варениками).
2-й ведучий:
Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер
головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому
пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній
розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди
живим вогником світяться обереги пам'яті! До нових зустрічей! До побачення!
